Я колись у ополонку зібралась пірнати,
Й забажала, щоб це дійство фотофіксувати.
В ста одежках як цибуля вийшла із квартири
І дарма, мороз дере там вже двадцять чотири.
Дала мамі телефон, камеру ввімкнула,
А що треба тиснуть «пуск» розказать забула.
Роздяглася, йду, позую, повільно пірнаю,
І вже мрію, як на фотці гарно виглядаю.
Ледве вилізла з води, холод пробирає,
А у мене зуб на зуб вже не попадає.
Витираюся, дубар, терпіння немає…
А рушник, немов брезент, швидко замерзає…
Та нічого раз у рік…традиція в моді,
Всі по фоточці оцінять подвиг по погоді.
Вже збираюсь в соцмережах лайки назбирати,
Та облом… я не навчила як треба знімати.
19.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822002
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч