Без тебе, мандрую немов у пустелі,
сильний вітер піском віє мені в очі.
від спраги ,шукаю -поетичні пастеллі...
і дивлюсь, у небесну даль серед ночі.
Одній нелегко підкоряти вершину,
і скалолазом підніматись до висот.
із скель ,можна впасти у любу хвилину
я вірю ,у добро -із божих нагород.
Пройду, крізь терни до мети у дорогу,
і ти ,не зупиняйсь до перемог іди!
і хто прийме, в серце Всевишнього Бога!
і твій Ангел ,проведе крізь ад війни.
Радій ,кожному дню усміхайся людям!
бо для тебе прийшов час золота пора
трудись ,твори , не зважай на пересуди!
впадеш ,безсилий... піднімайсь, борись душа!
Хай від сонця, із роси зійде насіння,
росте паросток надій у буйні жита.
до землиці, росте глибоко коріння
втішає спів пташок і оживе душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821932
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2019
автор: Чайківчанка