Слова блукають у сухій пустелі,
Шукаючи цілющої оази,
Пронизані ліричною пастеллю,
З передчуттям незвіданої фази.
Лише пісок із вітром на заваді,
Що розсипають суміш без потреби.
Як хочеться тієї волі-зваби.
І шансу того, що дарує Небо.
Вологою наповню я пустелю,
Щоб ожило коріння соком сили.
Нелегко підкорять словесну скелю,
Щоби літать, літать, мов птах стокрилий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)