На білосніжних килимах зими
Виписую кохання пентаграму.
Вплітаю всі стихії в наше «ми»,
Хай ляже каменем в основу храму
Одвічного кохання на землі
Із кришталю, свічад і неофітів.
Там свіжість лісу, трелі солов’їв.
Двері відкриті настіж: вхід і вихід.
Там ти святий, сам жрець і сам пророк,
Сам зупиняєш час, керуєш вітром.
Чому в той храм не кожен робить крок?
Бояться змін? Приємно в смутку жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821790
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2019
автор: Пісаренчиха