Не так метуть сніги в Карпатах,
Не так там віють і вітри,
Про затишок в сухих кімнатах
Свої ілюзії зітри.
Там величчю просочена земля,
Високі сосни, наче вартовії -
Лиш не спіши додому звідтіля
І у ночі не смій стулити вії.
Димлять й синіють сніговії гори,
Закутані туманами здавна,
Щоб переплисти те предивне море,
Там не потрібні весла для човна.
І вже ніколи більше у розмові
Тривоги не відчується граніт,
Бо гори - це окремий вид любові!
Бо гори для філософів - зеніт!
16 січня 2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821630
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: Ruslantsio