Загубилось село

Загубилось  село  поміж  заростей-хащ,
Загубилась  до  нього  й  дорога…
Чи  в  людських  потонуло  далеких  гріхах,
Що  ніхто  не  турбує  порогу?

Тільки  вирви  чорніють  від  хатніх  очей,
Перекошені  втомою  двері…
Скільки  знали  вони  тут  і  днів,  і  ночей!
Скільки  різних  розмов  при  вечері!

Веселили  їх  танці  весільні  й  пісні,
Щедрувальників  цілі  ватаги…
Дивний  клекіт  лелек  чарував  повесні,
Як  вертались  крилаті  бродяги.

Зникли  люди…  Й  лелеки  цей  кинули  рай…
Мо’,  тепло  їх  людське  зігрівало?
Ластівки  не  вертались  в  засмучений  край…
Так  село,  мов  людина,  вмирало…

Загубилось  село…  Де-не-де  стіни  хат…
Та  чи  діждуть  когось  їх  пороги?
Чи  в  людських  потонуло  далеких  гріхах?
Бур’яном  дичавіє  дорога…
13.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821601
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: Ганна Верес