Сповідь для мами


А  вчора  дитинства  поспіла  калина,
Зозуля  тихенько    в  заплаві  кує,
Ой,  мамо  рідненька,  я  й  досі  дитина,
Та  зморшки  в  обличчя    нам  доля  снує.

А  вчора    летіли  додому  лелеки,
Я  думала  Бог  тобі  вічність  послав
До  пізньої  осені  ще  зовсім    далеко,
Та  стежка  у  сад    ріп»яхом  поросла…

Я  думала  руки  твої  не  зчорніють,  
А  я  не  впізнала,  що  ти  є  свята.
Багрянцем  червоним    на  яблунях  спіють
Твої  золотаві  й  минулі  літа.

А  вчора  спліталося  бабине  літо,
Та  в  твоїм  волоссі    блищить  сивина…
Пробач,  дозріває  на  обрії  жито
І  в  тому  є  ,  мамо,    моя  вина….

А  ти  заспівай,  як  колись,  колискову.
«Ой,  люлі  люлі»  в  осіннім  саду.
Мене  поклади  на  подушку  шовкову,
А  я  в  тім  раю  назавжди  пропаду…  

А  вчора  я  айстри  тримала  в  долоні…
Ми  пили  з  тобою  з  меліси  узвар
Ой,  мамо  рідненька,  я  ж  твоя  доня…
Та  в  неба    для  нас  є  свій  календар.

Ю.  Горбунова  (  Сунка)  08.09.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821355
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2019
автор: GortenziaYulia