Притча про великодушність від Леонардо да Вінчі
Висунувши голову з гнізда, орля побачило безліч птахів, що літають внизу серед скель.
- Мама, що це за птахи? – запитало воно.
- Наші друзі, - відповіла орлиця сину.
- Орел живе на самоті - така його доля.
Але і він часом потребує оточення, інакше, який же він цар птахів? Всі, кого ти бачиш внизу, - наші вірні друзі.
Задоволене маминим роз'ясненням орля продовжувало з цікавістю спостерігати за польотом птахів, вважаючи їх відтепер своїми вірними друзями.
Раптом воно закричало : - Ай-ай, вони вкрали у нас їжу!
- Заспокойся, синку! Вони нічого у нас не вкрали. Я сама їх пригостила.
Запам'ятай раз і назавжди, що я тобі зараз скажу! Який би орел не був голодний, він неодмінно повинен поділитися частиною своєї здобичі з птахами, що живуть по сусідству. На такій висоті вони не в силах знайти собі прожиток, і їм слід допомагати. Всі, хто бажають мати вірних друзів, повинні бути добрими і терпимими, проявляючи увагу до чужих потреб. Пошана і повага добуваються не силою, а великодушністю і готовністю поділитися з нужденним останнім шматком.
Переклала на українську мову 14.01.19 5.46
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821303
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2019
автор: Тома