У кожній усмішці мить щастя,
Промінчик Господа мені,
Що яскравіший за вогні,
На шиї, грудях і зап`ястях,
Богів всіх грецьких у броні.
У кожнім погляді Софійки,
Моє майбутнє й радість днів,
Ранковий щебет солов`їв.
З плющем, зарослої вщерть, хвіртки
І цвітом весняних садів.
У кожнім русі рук і ніжок,
Мій легкий бриз гірських озер,
Де всі легенди й до тепер,
З потертих, ветхих, жовтих книжок,
Віщають про земний Едем.
У кожнім дотику Софійки,
Вся ніжність янгольських тих крил,
Які дають натхнення й сил,
І мов найкращі в світі ліки,
Життєвий згладять крутосхил.
У кожнім тім «гу-гу» надія
І мого серця вся любов!
Душевна радість всіх розмов-
Моя усміхнена Софія,
Де я б не був, куди б не йшов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2019
автор: Ярослав Ланьо