Біля хреста схилилась мати:
болить, болить її душа.
Сама самісінька. Як виживати?
В могилі син і захисту нема.
Так легко боляче зробити:
у неї ж зранена душа,
хотіла мати жити і любити,
про сина спомин душу воскреша.
Де людяність поділи, люди?
Де співчуття? Чому його нема?
Озлоблені, мов звірі, зачарствілі:
веде життям диявольська рука.
Так боляче! І соромно дивитись,
і хочеться на всесвіт закричать:
"Спиніться! Схаменіться, люди!
Зробіть в житті хоч крапельку добра!"
Схиліться у молитві й покаянні,
просіть прощення, розуміння і тепла.
Ідіть до світла у протистоянні:
любов у серці все в житті здола.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2019
автор: Зоя Журавка