… який вже рік монастиря
чорніє все дзвонів оздоба
скажи, ця келія чия?
веде до згину мов хвороба
тут піст, що миті і що день
на стінах лік не змовлених молитв
й гріхи на вервичці петель
перегортаю знов і знов
вже стіни тріщинами вкриті
і від ікон одні лиш рами
кадила і хрести розбиті
і переплавлені у шрами
а повертатись до колись
то рівня швидкоплинному Амінь
зміцніти духом, озернись
хай не розсиплеться на камінь
та келія і монастир
такий один і він для двох
чи добре це? А може й ні …
нехай усе розсудить
… наш з тобою діалог
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821061
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2019
автор: Андре Ільєн*