Важко назвати боєм ситуацію на війні у Донбасі, коли українські вояки, виконуючи Мінські домовленості, позбавлені права наступати, стріляти, а лише не пускають ворога вглиб України.
Донбас. Війна. Зима кипить морозом.
Конає під вогнем гарячим сніг.
Шле воїнам Росія не погрози –
Снаряди, міни падають до ніг.
Й регоче знахабніла смерть у вічі:
І зліва, й справа, чи заходить в тил.
І кожен зна: не можна вмерти двічі,
Й про себе шепче: «Господи, прости!
Прости мій гріх – любов до України –
Я не бажаю іншої землі.
Тут вечір тоне в пісні солов’їній
І жайвір міря з неба шир полів….
Це тут мене скупала вперше злива,
Й на вальс кохану вперше запросив,
І сонечко тут сяє особливо,
І запах неповторний у роси…»
За мить життя промчало… кадр за кадром…
Хороше і не зовсім – до дрібниць…
На цей раз в їх руках – козирна карта –
Ніхто з бійців не втрапив до труни.
11.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2019
автор: Ганна Верес