О, як ти заважав чуттєвості моїй!..
І запалу твоє єство бувало на заваді
Принадних струн торкатися не мрій -
Частинки всі мої тобі не раді.
Між Еросом і мною ти стояв завжди,
(А як хотілося його розкутий шепіт чути),
Ти ж замість почуттів немало лив води
На пристасті вогонь… і в розум мій отруту
Підступно оминуши ніжність, підсипав
Тоді, коли лише обійми красномовні,
Щоб насолодою торкнутись денних справ…
Та зараз я щаслива - внутрішньо і ззовні
І тим, що все- таки вдалося зберегти
Бажання – до шаленства, до безмежжя
І збагатити пестощів довірливі світи,
Побачити верхівки, виступи і вежі.
То спільниця - любов направила мене :
«Крилатим душам не потрібен лікар».
І ще дихне в обличчя і перегорне
Нову сторінку Мій… гарячий вітер.
© Олена Зінченко 11.01.2019
До циклу «Оновлення сторінки»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821001
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2019
автор: Zinthenko Olena