Заховаюся в морок, в темряву.
Залишу на собі лише спіднє.
Як сухе оголене дерево…
Відьма.
Загорнуся думками і мріями.
Наковтаюся власного сорому.
Не почую за тими надіями
Ворога.
Наче пролісок весну́ чекатиму.
Вся знекровлена й вбита свавіллям.
Здичавіла й розбита шукатиму
Зілля.
Переможена стану незламною.
Диким вітром здіймуся над нивами.
А тоді повернуся дощами,
Зливами.
Хай думки заплітаються косами,
Хай змією звивається тіло.
Непокірна з ногами босими
Сила.
Лариса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2019
автор: Лариса Сорокіна