Ти мене запросив в свою зиму,
Під пухнасту вуаль снігопаду,
Щоб чекання, розлука, тривоги,
Все було вже далеко й позаду…
А попереду щастя, цілунки,
І обійми надійні і дужі,
Дивні примхи у зИмки-чаклунки
Та разом – не страшні навіть стужі.
Будуть гріти серця полум’яні,
Що палають любов’ю й теплом,
Від морозу вже щоки рум’яні,
Та так добре в цю зиму обом.
Захурделила складена казка,
Хроматичну мелодію гам.
Знаю жде нас кохання і ласка…
Але жаль, що я – тут, а ти там…
10.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч