Резерви трудові в моєму місті
Скорочуються, тануть з кожним днем.
У Польшу люди їдуть, щоб поїсти,
А ми оцю пригоду оминем.
Ми нашу директрису шантажуєм,
Що теж зірвемось з місця, за кордон,
Бо ми за копійки отут працюєм,
А робим за великий батальон.
Усі працівники тут унікальні.
Не роблять в кабінетах гвалт толок.
До дому не виносять хліб з їдальні.
Звітують в податкову в точний строк.
Вона злякалась офіса пустого.
Оклади людям втричі підняла.
є сенс шантажування отакого,
Коли тобі зарплата замала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820849
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Геннадій Деснянський