чи не вперше такий як є_
і не бреше порожнім оком_
чорних кленів та верб бароко,
сонце влежаний сніг клює_
поряд_ наче нічийна тінь_
йде байдужа до себе врода,
що давно вже не дме на воду
коли падає в гріх_ амінь_
цей грудневий блідий декор,
ці впокорені неофіти_
таки вийшло до тла згоріти,
дослідивши режим хардкор_
йде_ здригаючись в унісон_
поряд з тінню, собі чужою_
вчора - далі палеозою_
завтра – темне, як віщий сон_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820781
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2019
автор: Ки Ба 1