У мені живе дикий звір,
Що спинається, встати не може.
Проклинаю в собі ясний зір,
Бо прикритись пітьмою не можу.
Проклинаю в собі почуття,
До людей, що навколо шукають.
І надію топлю в майбуття,
Де щасливі живуть й не вмирають.
Мій підкорений звір ще живе,
Й ще куштує обіцянки ласі.
Та чомусь, не смачне все нове,
Бо мій звір почуттям ще підвласний.
© (Анна Діденко. - 2019 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820689
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: anna zakohana