Не сумуй, не журись, що розлуки зненацька приходять,
Несподіваний смуток бурштином впаде на чоло.
Дочекайся весни і почуєш: співає природа.
І відчуєш: від серця нарешті тобі відлягло.
Хай лютує зима над твоїми й моїми думками,
Хай чаклує весна над небаченим сяйвом очей -
Смуток буде мостом між близькими й далекими нами,
Смуток буде вогнем, що тебе і мене обпече.
Упаде забуття на дороги й стежини роками,
І збунтований нерв по струні пробіжить негліже -
Лише смуток прозорий лишиться на варті між нами,
Лише смуток мене і тебе від журби збереже.
Я прошу: не сумуй – та не чую я власного крику.
Я благаю тебе: не журись, Бога ради, тепер.
Ти залишишся піснею в серці моєму довіку,
Мов прихований слід, що до слушного часу завмер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820668
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: RedkaSM