ледь торкаючись білого_
що по гладі води_
чорна крихта від цілого,
йде_ не знає куди_
шепчуть зраджені істини
пересохлі вуста,
тінь тримається відстані,
наче знята з хреста_
плаче розпач над втіхою,
кряче ворон опріч_
вже здається він віхою,
знаком мертвих узбіч_
ледь торкаючись білого,
свідок зляканий зблід_
захлинається віхола,
обривається слід_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820660
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.01.2019
автор: Ки Ба 1