Мелодрама у чотирьох діях
Музика Джузеппе Верді
Лібрето: Франческо Марія П’яве
Дійові особи:
ДУНКАН, король Шотландії (Німа роль)
МАКБЕТ, полководець короля Дункана (Баритон);
БАНКО, полководець короля Дункана (Бас);
ЛЕДІ МАКБЕТ, дружина Макбета (Сопрано);
ДАМА при леді Макбет (Меццо-сопрано)
МАКДУФ, шотландський лорд, правитель Файфа (Тенор);
МАЛКОЛЬМ, син Дункана (Тенор);
ЛІКАР (Бас)
СЛУГА Макбета (Бас);
УБИВЦЯ (Бас);
ГЕРОЛЬД (Бас);
ФЛІНС, син Банко (Німа роль);
ГЕКАТА, богиня ночі (Балерина);
ХОР (чаклуни, вісники короля, знатні шотландські утікачі, розбійники,
англійські воїни, барди, духи, привиди і т. ін.)
Шотландія
Дія перша
Сцена перша
Ліс. Три групки відьом появляються одна
за одною у громах і блискавках.
ВІДЬМИ:
ПЕРША ВІДЬМА
Що зробили? Все кажіть!
ДРУГА ВІДЬМА
Заколола вепра.
ПЕРША ВІДЬМА
А ти?
ТРЕТЯ ВІДЬМА
В мене думка лиш одна –
що стерничого жона
(В мене думка лиш одна)
гнала до чортів мене...
(Що стерничого жона
гнала до чортів мене...)
Тож стерничий (тож стерничий) на судні
хай потоне (хай потоне) вдалині.
ПЕРША ВІДЬМА
Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Ах! Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Ах! Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Дам вітри я крижані...
Дам крижані, дам крижані, дам крижані...
ДРУГА ВІДЬМА
Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Ах! Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Ах! Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Хвилі підніму страшні...
Я страшні
Хвилі підніму страшні...
Так, я страшні, так, я страшні.
ТРЕТЯ ВІДЬМА
Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Так! Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Так! Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
Погублю на мілині...
На мілині.
Погублю на мілині...
Так, мілині. Так, мілині.
(чути звук барабана)
ВСІ ВІДЬМИ
Барабани! Що ж це там?
То Макбет йде. Ось він і сам!
(змішуючись разом, сплітаються в хороводі)
Ось блукаючі сестриці,
що літають наче птиці,
в хоровод йдуть покружляти –
землю й море обійнять.
В хоровод йдуть покружляти –
землю й море обійнять.
В хоровод йдуть покружляти –
землю й море обійнять.
Ось блукаючі сестриці,
що літають наче птиці,
в хоровод йдуть покружляти –
землю й море обійнять.
Ось блукаючі сестриці,
що літають наче птиці,
в хоровод йдуть покружляти –
землю й море обійнять.
Покружлять. Покружлять –
землю й море обійнять.
Покружлять. Покружлять –
землю й море обійнять.
Ось блукаючі сестриці,
що літають наче птиці,
в хоровод йдуть покружляти –
землю й море обійнять.
Землю й море обійнять.
Землю й море обійнять.
Все обійнять, все обійнять,
все обійнять, все обійнять,
все обійнять, все обійнять.
Сцена друга
Макбет, Банко і всі, хто був раніше
МАКБЕТ
Дня ще не знав такого – в красі, і злого!
БАНКО
І так визначного!
МАКБЕТ
(помічає відьом)
О, хто вони такі?
БАНКО
Ви хто такі є? Із цього світу
чи з іншого краю?
Вас жінками назвав би, якби не бачив
цих борід виродливих.
МАКБЕТ
Кажіть негайно!
ВІДЬМИ
(пророчим тоном)
Перша: Слався Макбете, Ґламіса тане!
Друга: Слався Макбете, Коудора тане!
Третя: Слався! Макбет – шотландський король!
(Макбет тремтить)
БАНКО
(стишено до Макбета)
Чому ж тремтиш так від цього пророцтва?
(до відьом)
Про майбутнє всю правду я достоту
хочу знати, диявольські істоти.
ВІДЬМИ
Перша: Слався!
Друга: Слався!
Третя: Слався!
Перша: Менший ти, ніж Макбет, та станеш більшим!
Друга: Не так як він, ти будеш більш щасливим!
Третя: Хоч не король, та батько для монархів!
Разом:
Макбет і Банко хай живуть!
Банко і Макбет хай живуть!
(зникають)
МАКБЕТ
Втекли...
(задумливо)
Твої нащадки – королями.
БАНКО
Сядеш першим на троні.
МАКБЕТ і БАНКО
Доля над нами!
Сцена третя
Вісники короля. І ті, хто був раніше.
ВІСНИКИ
Для Макбета! Пан твій говорить:
будеш таном у Коудорі.
МАКБЕТ
Там же тан є,
що править щиро.
ВІСНИКИ
Ні! Загине від сокири,
як закон наш наказав.
БАНКО
(до себе з жахом)
Ах! Ах! Диявол все так (все так) сказав!
МАКБЕТ
(до себе, стишено, майже з жахом)
Збулись пророцтва два – їх не забути...
А третє каже: на троні бути...
(вигукуючи)
Чом стало дибом моє волосся?
Кривава думка – чому так тьмарить?
Я по корону, що доля дарить,
пожадну руку не простягну (не простягну.)
(Збулись пророцтва – їх двох не забути...
А третє каже: тобі на троні бути...
А третє каже, а третє каже:
на троні, тобі на троні бути...
Ах! Чом стало дибом моє волосся?
Кривава думка – чому так тьмарить?
Я по корону, що доля дарить,
пожадну руку не простягну, не простягну.
Ах ні! Ах ні! Пожадну руку не простягну.
Ах ні! Ах ні! Пожадну руку не простягну.
Ах ні! Не простягну.
Ні, ні! Не простягну, не простягну, не простягну.
БАНКО
(до себе, притишено та уривчасто)
З надії гордий – що у короні
вже королем він сидить на троні!
Та дух нечистий, що йде із пекла,
нас спокушає правдивим словом,
і вкриє проклятих зла покровом
над ямою, що викопав нам.
Вкриє проклятих зла покровом.
Та дух нечистий, що йде із пекла,
нас спокушає правдивим словом,
і вкриє проклятих зла покровом
над ямою, що викопав нам.
Нас укриє зла покровом
над ямою, що викопав нам.
Нас укриє зла покровом
над ямою, що викопав нам.
Що нам, що нам копав.
Що нам, що нам копав.
Що нам копав. Що нам копав.
ВІСНИКИ
Чому не радий Макбет новинам?
Чому неспокій в його очах?
Чому не радий Макбет новинам?
Чому неспокій в його очах?
Ах! Чому неспокій в його очах?
Чому неспокій в його очах?
В його очах? В його очах?
(всі виходять)
Сцена четверта
Повертаються відьми
ВІДЬМИ
Вони вже десь пішли! З’єднаймо руки
у світлі блискавок під грому гуки.
Вони вже десь пішли! Гайда! Сповняє
хай доля присуд свій – ждімо у зграї.
Макбет вернеться – почуємо там,
що наш оракул йому скаже сам.
(Макбет вернеться – почуємо там,
Що ще наш оракул йому скаже сам.
Гайда, гайда, гайда, гайда!
Сповняє хай доля той присуд свій –
ждімо у зграї.
Гайда, гайда, гайда, гайда!
Так, гайда, гайда, гайда,
гайда, гайда, гайда!
Так, гайда, гайда!
Макбет вернеться ми тоді почуєм там,
почуєм там,
що ще наш оракул скаже йому,
скаже йому сам.
Макбет вернеться ми тоді почуєм там,
почуєм там,
що ще наш оракул скаже йому,
скаже йому сам.
Гайда, гайда, гайда, гайда!
Гайда, гайда, гайда, гайда!
Гайда, гайда, гайда, гайда!
Гайда, гайда, гайда, гайда!
Гайда, гайда!
(виходять)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2019
автор: Валерій Яковчук