Зимою сни,як і зима холодні,
Бувають і спокійні, і сумні...
І кожен з них, по - своєму самотній,
Поміж буттям і снами на межі...
Зима в тих снах літа переплітає,
А деякі ховає під сніги...
Смуток й болі на показ виставляє,
Ніби шепоче: просинайсь, не спи!..
В минуле часом сон нас повертає,
Приходять в сни і ті,кого нема...
І пережите знову перед нами,
Його ніколи не замете зима...
А щось у снах по-іншому буває,
Зовсім не так,як наяву було,
Тоді душа радіє, чи й страждає,
Й здається, що минуле ожило...
Бува і радість в сни наші приходить,
І поверта, що втрачене давно,
Тоді і просинатись ми не хочим,
На жаль таке нікому не дано...
Зимою сни, як і зима холодні,
Якісь ми пам"ятаєм, якісь - ні...
Бувають передбачливі й пророчі,
А висновки ми робимо самі...
Обдумуємо сни, чи й забуваєм,
У снах також по-різному бува,
А деякі із них ми пам"ятаєм,
Допоки пам"ять наша ще жива...
Доки пульсує кров у наших скронях,
Ми прислухатись будемо до снів,
І міркувати, що віщують зорі,
Зимі не вбити Віри і Надій!..
Холодні сни не зіб"ють нас з дороги,
І круговерть морозів і снігів,
Ми вистоїмо й станем на порозі,-
До нових звершень і нових подій...
І нове будуватимем в Надії,
Що переможем всю непотріб назавжди,
Бо ж Справедливість є Непереможна,
А Українці - Справжні Трударі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820577
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: геометрія