ти стигмати свої роздираєш
затуляєш руками рот
ти її вже не хочеш, не знаєш
і без неї вже доста турбот
знов у снах неспокійних насниться
хрипко каркне у вухо "здоров"
мирно спить і дрімає столиця
поки ти з рук змиваєш кров
кожну ніч тихесенько скімлиш
вжавши в подушку мокрий лоб
ти нічого не хочеш. не віриш
що назавжди її зборов
знову очі червоні мружиш
заливаєш горілкою чай
ти за нею сумуєш і тужиш
ти їй серце своє віддав
в чому бачиш скажи мені милість
що в тобі поселилась вона ?
твоя дівчина, твоя хтивість
із кривавим ім'ям - війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820542
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: Олька Оленька