Занадто зелено як для середини квітня. Ще день-інший, і дерева вибухнуть святковим білим конфеті.
Сьогодні довелось впереміш з уроками привести в людський вигляд усі свої твори. Завтра на літературному кастингу покажу, чи я на щось здатна; заодно дізнаюсь, чи комусь цікавий мій внутрішній світ. "Профільтрувавши" свій товстий зошит із нарисами й закінченими та незакінченими віршами, я отримала маленьку збірочка творів під назвою "Обране", прямо як у справжніх письменників. Не знаючи, чого чекати від кастингу, я пробіглася очима по тексту, щоб освіжити його у пам'яті. Я подумала: "Якось буде".
За звичкою, виробленою останнім незвично теплим місяцем, я підійшла до вікна й висунула голову в кватирку. Як і сподівалася, вітер приніс вологий аромат землі та торішнього листя. А сам почав завивати у шибках, зливаючись із віддаленим завиванням котів. Люблю пробувати на смак нічне повітря й впиватися ним, доки вистачить сил дихати.
Я жила нудно, якщо порівнювати із "нормою". Ніяких любовних романів, ніяких гулянь до сходу сонця, та й якби ще було з ким зустрічати той схід. Єдина людина, з якою таке можливо, і та в Канаді. Парадокс: чим далі від тебе людина, тим більше відчуваєш у ній потребу. Як я відкрила для себе Таню, вже й сама не пам'ятаю. Згадую, колись ми їздили на велосипедах полями, по поверненні додому зустрічали схід сонця кожен у своєму ліжку, переписуючись, а потім через годину прокидалися, щоб іти у школу. Нас завжди пробиває на філософські теми у найбільш незручний час. Було навіть таке, що Таня народила вірша просто у режимі он-лайн, здається, у три години ночі. Тоді я виступила її першим критиком. До речі, вийшло доволі-таки непогано. Коротко, але влучно, як хоку в японських поетів. Недарма ж кажуть, що нічна пора - найпродуктивніший час для творчості. Та якщо погортати наші розмови, то можна знайти купу думок, що наштовхують на роздуми про сенс життя. Серйозно.
А, про що це я. Ну, схід я можу й сама зустріти, це не проблема. Хоча іноді так хочеться з кимось поділитися тією красою, а немає з ким. Усі сплять.
От, наприклад, зараз: думаєте, хтось в радіусі кілометра стоїть біля вікна, висунувши голову в кватирку, і нюхає сповнене запахів повітря? Ні, бо це занадто незручно. Ну от, навіть у мене вже починає терпнути шия, позаяк моя голова вивернута на дев'яносто градусів. Добре, вистачить вже мені нічного повітря. Завтра рано вставати. О, ну звісно. Вже не завтра, а сьогодні рано вставати.
***
[i]... Далі буде. Уривок із розпочатої та незакінченої книги[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820540
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: Олена Грикун