***
Там, де до матері кінчається любов,
Початок там є і твого кінця –
Цю істину нам відкриває Бог,
Беззаперечна правда є оця.
Бо ж без коріння не живе рослина,
Свій корінь бережи і ти, Людино!
***
Коли людина лихословить,
Цим ранить землю і людей,
Й давно утрачена там совість –
Її ж не купиш вже ніде.
***
Русява, чорна, а чи біла голова –
Господарем будь сказаним словам.
І незалежно, маєш який вік,
Тільки тоді ти – справжній чоловік.
***
На переправі коней не міняють,
І біг життєвий людям не спинить,
Коли ж в історію втручаються міняйли,
Це Вічність і могили осквернить.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820480
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2019
автор: Ганна Верес