Сповільнений сніжинок вулик,
Прозоріший вікна кришталь,
Аквамаринова вуаль
Лежить недбало на баулі.
Шовк зачарований собою,
Розніжений від ласки світла,
Неначе відчуває літо,
Не потривожений зимою;
І, як у льодяних алмазах
Струмує вічності мороз,
Тут – бабок трепет серед лоз
Голубооких, довгов'язих.
Осип Мандельштам
Медлительнее снежный улей,
Прозрачнее окна хрусталь,
И бирюзовая вуаль
Небрежно брошена на стуле.
Ткань, опьяненная собой,
Изнеженная лаской света,
Она испытывает лето,
Как бы не тронута зимой;
И, если в ледяных алмазах
Струится вечности мороз,
Здесь – трепетание стрекоз
Быстроживущих, синеглазых.
1910
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2019
автор: Оксана Дністран