Довгі - довгі коридори…. Ще сонце не встало
А по стінах якісь тіні…. Тут лихо блукало
За вікном хуга літає, народ веселиться
Новий рік, вже зірка сяє… Сніг білий іскриться.
Довгі темні коридори… На душі все смуток
Їм так хочеться літати.. Зберуть печаль в жмуток
Десь би а провалля викинуть, щоб його не знати
Люди за що, така біда? Як би ж крила мати
Вранці синичка співає….Промінь на підлозі
Немає світла і волі по їхній дорозі
Та якби ж, то оті ніжки та й вміли ходити
Вони б й квіти пригортали, зуміли б любити
Довгі - довгі коридори… Терпкий запах ліків….
За чий гріх?! Скажіть оце все? Скільки їх на світі!
В холоднім ліжку інвалід… Молитву читає
В Різдвяний вечір, тихенько…. Бога прославляє
Та покотиться сльозина, нестримна, пекуча
До землі, часто й до долі, біль та неминуча
Чом не дала, мати крила? І яка провина?
Чому така народилась? Немічна дитина…
Лежить, ледве руку тягне, в очах біль, страждання
Хай би птахом та й до Бога… Нестримне бажання
Та ледь тремтіли ті крила… Де знайти розраду
Якби ж змогли полетіли… До рідного саду.
У куточку при віконці… Яскрава ялинка…
Туди погляди сховає… Щаслива хвилинка…
Хтось надійде з подарунком, з Різдвом привітає
Нехай доля усміхнеться! Хай радість пізнає!
06.01.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2019
автор: Ніна Незламна