Дія перша
Невдовзі звірі обиратимуть царя!
Ця новина зі швидкістю пожежі
Поширена по лісі і за межі
По павутинній плетеній мережі
Хвилює всіх від барсука до глухаря.
У центрі лісу, де маленьке озерце ,
Зібрався з'їзд звіриних депутатів,
Щоб визначити кращих кандидатів,
Узгодити проведення дебатів,
І, взагалі, потеревеніти про це.
Вирують пристрасті, і натовп гомонить,
Нявчання, гавкіт, клекіт істеричний
Спотворюють момент цей історичний,
І де подівся настрій той ліричний,
І у повітрі невдоволення бринить.
Бо багатьом кортить пролізти у царі,
Природнім способом їх прорідили,
Хтось сам утік, когось тихенько з'їли,
Тих, хто лишився, в бюлетені розмістили,
Минає перший тур, вже місяць угорі.
І натовп звірів геть оскаженів,
Дізнавшись, хто успішно тур завершив:
Масний пацюк, що звався Патрік Перший,
Лисиця-кицуне Ваніла Хєрши,
І ватажок бригади баранів.
Відбувся мітинг, звірі мали, що сказать,
Счинились бійки, наступив неспокій,
Є постраждалі в боротьбі жорстокій,
І врешті на галявині широкій
Зібрався суд, щоб суперечку розв'язать.
В суді головував товстенний хряк
На прізвисько Решаемый Пятак,
В колегії: олень, віслюк і як,
І секретар - розкормлений хомяк,
Того масного пацюка свояк.
Обвинувальний акт читав кремезний лось,
Що вже відбувся досудовий дослід,
Що в певних скриньках був щурячий послід,
І, як засвідчує минулий досвід,
У вибори втручання відбулось.
Попуга-адвокат вправлявся у брехні,
Що складу злочину він не знаходить,
І досвід тут нікого не обходити,
А стан довкілля переконливо доводить,
Що все навколо скоро буде у лайні.
Суд довго розглядав той дивний факт,
Допитував учасників і свідків,
І випив пива жбан, і з'їв відро наїдків,
Та не знайшов пошкоджень і відбитків,
І врешті скасував обвинувальний акт.
Протести вщухли і обмеження зняли,
І ввечорі узгодженої дати
Відбулись заплановані дебати,
Де троє переможні кандидати
Свої програми до громади довели.
Пацюк пропонував реформувати ліс:
Всі мають працювати ціле літо,
Збирати ягоди, гриби і квіти,
Аби щурам платити файне мито,
А для незгодних в поле переїзд без віз.
Лисиця змалювала зовсім інший лайф:
Вовки усіх ретельно перепишуть,
Старих, товстих і хворих переріжуть,
А тим небегатьом, кому життя залишать,
В демократичнім лісі буде житись в кайф.
Баран кричав, що ліс понад усе,
Що ладу наведе у рідній хаті,
В усьому винні ворони пархаті,
Вовки неситі і щури пихаті,
І що незгодних він у дрізки рознесе.
Невдовзі другий тур і доля не ясна,
І ось передостанній акт тієї драми:
На презентації щуриної програми
Старі вовки домовились з щурами,
В якій пропорції ділити барана.
Кінець першої дії.
Дія друга.
Сидить учений кіт і жолудя жує
Із виразом відрази на мармизі,
Він точно не читав у жодній книзі,
Присвяченій економічній кризі,
Що може бути кепсько так, як зараз є.
Він довго вчився і багато чого зна,
Рахує зорі і читає руни,
Досліджував тонкі космічні струни,
Та крутанулось колесо фортуни,
І ось тепер він їжу клянчить в кабана.
І нащо ліс шматують аж воли ревуть,
Ніколи не збагне у повній мірі,
І опускає лапи у зневірі,
Мовляв, Чому ж міцні величні звірі
У цьому лісі більше не живуть?!
Він має вибрати, чи жити плазуном,
Шукати лиха з тими ігроками -
Щуром, що нищить нажите роками,
Лисою із неситими вовками,
Чи туполобим істеричним бараном.
Або розбить байдужість, як весняний лід,
Відкинути бараняче безсилля,
Сдолати ситих пацюків засилля,
Спинити сильних хижаків насилля,
Облаштувати ліс і долю так, як слід!
Та він сидить, на щось розгублено чека,
І вкотре обраховує прогнози,
І гає час із виглядом Спінози,
І замість долі в нього є пекучі сльози
І в роті слина, після жолудя гірка.
Кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820241
Рубрика: Байка
дата надходження 05.01.2019
автор: budda