Скільки нам років?
Та ще й небагато!
А скільки ще буде?
Не знає ніхто!
Так що ж то виходить
Ми час свій марнуєм
Для того, щоб жити і просто цвісти?!
Кудись поспішаєм, не бачимо рідних
Сумуємо часто, не вірим життю.
Ховаєм в кишені усе, що цінніше,
Не бачим навколо усю-всю красу.
Давайте на мить гайнемо в дитинство
Побудем дітьми, хоч вже і роки...
Бо завтра, то завтра...
А може й не стане?
Тож сьогодні побудемо просто дітьми!
Повіримо в казку,як вірить малеча!
Обіймемо рідних і скажем:"Люблю!"
Не будем ховати всі дні, що щасливі
Десь глибоко-глибоко в душу свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820149
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2019
автор: Romashe4ka