Якби ж було можна зиму перебігти,
І було можливо старість обминуть...
Десь, в якімсь куточку, на краєчку літа,-
В дитинство поринуть,молодість вернуть...
Щоб знову почути,як співа пташина,
І знову побачить, як садки цвітуть...
Повернуть матусю, невістку і сина,-
Їх в цей світ вернути, хай вони живуть...
Весною в садочку зацвіте калина,
Щоб вони почули співи солов"я...
Щоб знов повернулась у мій дім родина,
За столом зібралась вся моя сім"я!..
Якби ж було можна час назад вернути,
За столом зібрати й тих, кого нема...
Як було раніше - розмовлять й співати,
Та все, що минуло замела зима...
Мовчки йду на цвинтар я у самотині,
А навкруг все біле, ніби полотно...
Вклоняюсь низенько могилкам й калині,
Хоч і їх, й стежини снігом замело...
Від могил й калини сніг я відкидаю,
Постою в зажурі, голову схилю...
З ними я тихенько ще й порозмовляю,
Вкотре їм зізнаюсь, як я їх люблю!..
Зима хазяйнує, снігом замітає,-
Та я не зважаю на сніги й вітри...
Про земне, що знаю їм розповідаю,
Смуток і печалі в"яжу у снопи...
На жаль неможливо зиму перебігти,
І ніяк не можна старість обминуть...
Треба терпеливо зиму пережити,
І тепла діждатись, й журавлів зустріть!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820014
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2019
автор: геометрія