Основи поетики. Анаколуф.

Анаколу́ф  (дав.-гр.  ανακόλουθον  ‘непослідовний,  неузгоджений’)  —  синтаксична  конструкція,  що  не  відповідає  загальноприйнятим  нормам,  полягає  в  граматичній  неузгодженості  членів  речення.  

Наприклад:  «На  сто  колін,  перед  стома  богами  //  Я  падаю:  прийди  мені,  прийди!»  (І.  Драч)  —  замість:  Прийди  до  мене.

Анаколуф  підкреслює  відтінки  емоцій  того,  хто  говорить,  свідчить  про  його  внутрішній  стан  (найчастіше  —  схвильованості),  слугує  засобом  створення  комічного  враження,  інтонацій  живої  розмовності  тощо.

Як  стилістична  фігура  вживається  для  характеристики  мови  персонажів,  зокрема  —  задля  комічного  ефекту,  як  у  комедії  М.  Куліша  «Мина  Мазайло»,  в  якій  розкривається  однойменний  персонаж:  «Жодна  гімназистка  не  хотіла  гуляти  —  Мазайло!  За  репетитора  не  брали  —  Мазайло!  На  службу  не  приймали  —  Мазайло!  Од  кохання  відмовлялися  —  Мазайло!  А  він  знову:  „Вам  чого?  —  питаю“».  

Анаколуф  почасти  вживається  у  ліриці  задля  посилення  експресії  поетичного  мовлення,  надання  їй  особливого  колориту,  постаючи  різновидом  вільності  поетичної:

На  рожево  сміються  таксі,
На  чорняво  ридають  каштани.
Ще  не  всі,  ще  не  всі,  ще  не  всі
Відпекли  недоспівані  рани.  

Ще  один  приклад:  Опухла  дитина  —  голоднеє  мре…  (Т.  Шевченко)

Аби  надати  своєму  твору  експресивності,  поети  та  письменники  різних  епох  і  течій  застосовують  анаколуф  навіть  в  авторському  мовленні.  
Анаколуф  зустрічається  у  великих  майстрів  літератури  -    О.Пушкіна,  М.  Лермонтова,  Ф.  Тютчева,  С.  Єсеніна,  Б.  Пастернака  та  ін.

Усердно  помолившись  богу,
Лицею  прокричав  ура,
П  р  о  с  т  и  т  е,    б  р  а  т  ц  ы,    м  н  е    в    д  о  р  о  г  у,
И    в  а  м    в    п  о  с  т  е  л  ь    у  ж  е    п  о  р  а.  
(О.Пушкін)

Тут  між  першим  і  другим  двовіршем  пропущені  слова  ("я  кажу"),  другий  двовірш  не  буде  взятий  в  лапки  як  пряма  мова.  І  анаколуф  полягає  в  тому,  що  дієприслівникові  звороти  перших  двох  рядків  з'єднані  з  другим  двовіршем  без  проміжної  ланки  до  мови,  яка  прозвучить  у  другому  двовірші.

Як  явище  синтаксичної  неузгодженості  в  реченні,  Анаколуф  слід  відрізняти  від  Амфіболії  і  Солецизму,  які  є  порушенням  морфологічних  і  граматичних  норм  літературної  мови.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819989
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2019
автор: Теоретик