Ходили містом голі королі

Ходили  містом  голі  королі,
Покрикуючи  іноді  на  свиту,
Вділяючи  за  лесть  якісь  паї,
Кидаючи  копійки  ворожбиту.
Вони  ж  усі  кругом  на  голяка:
І  той  товстенький,  і    горластий  скраю,
І  той  маленький,
Навіть  той,  кого  не  знаю,
А  грають  роль  одну  –  
Якогось  павука.
А  мухи,  комарі  і  всяка  інша  живність
Бездумно  ки́даються  в  сітку  на  живця,
Виконують  якусь  дурну  повинність,
Хоч  і  не  бачили  божка  того  з  лиця.

Один  комар  якось  як  розхрабрився,
І  підлетів  з  тьмяної  сторони,
Павук  у  нього  зразу  як  вчепився,
То  став  комарик  тонший  від  струни.
Кричить,  пищить:  я  ж  був  на  всіх  нарадах,
Я  з  вами  селфі  у  фейсбуці  викладав.
- О  ні,  нездаро,  з’їм  такого  гада,
Щоб  потім  ти  мене  в  суді  не  здав.
І  схрумав  без  кісток  громадянина,
Пустив  сльозу  на  згадку  про  портрет,
І  втішився,  що  то  є  не  свинина,
Вождівський  вдяг  на  голову  кашкет  …

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819909
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2019
автор: Дружня рука