Сніг над землею, іскрився, ковдрою стелився,
Дружно народ, український співав, веселився,
Вогнями площа сяяла, пишні феєрверки,
Ялинка в центрі, чарівна- іграшки, цукерки.
Посмішки теплі, вітання, Новий рік зустріли,
У небо сизе, високо кульки полетіли,
Лунає музика, смичок ледь- ледь торкавсь струни,
Є побажання - щоб ніколи не було війни!
Тут знов гуляють, а там стріляють, впав загиблий,
Чому жорстокий, нині світ і несправедливий,
Розчарування прикрощі, сльози і зітхання,
Коли нарешті, Вкраїні прийде процвітання?
Коли діждуться, матері, синочків додому,
Щоби на свято присіли, радісно до столу,
Та яке ж То перемир`я?Коли той ворог - сич лукавий,
Коли сніг білий, вже за мить став чорно-кровавий.
Тож не забуде наш народ, не простить ніколи,
Тому химерному (брату), за смертельні кулі,
Вино » Шампанське», Новий рік. Та не знали люди,
На схід дарунки, знову шлють, від царя Іуди.
Під ранок площа опустіла, десь звучить скрипка…
Раптово сльози зронила, заплакала хрипко.
01.01.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2019
автор: Ніна Незламна