Боже мій, чи ти не бачиш,
що Тебе люблю?
Чи, може, Тобі не до цього?
Мій гість, кум королю…
спіткнувсь об те, як я люблю…
його кумівство королю
узуло чоботи – ? –
й туди-сюди за ним поткнулась
дратви нить –
й один суворо у поля
де зів щемить…
вощеная сувора нить
вела, веде до Бога…
Мій Боже, слово,
хто вшивсь і – як би на палю́
що йому наше обговорення?
чи він – чи його б зів
на захід сонця
чоловіка з’їв…
а так:
морквяний сік,
темніш:
з гранатів сік,
і швидше кровотво́рення
і те по ниті – з якої висоти
люблю
щоб перелить –
це на яку мені палю́!..
26.05.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819520
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович