Я мріяв про щастя щоденно,
Та завжди його чомусь крали.
Єдине, моє, сокровенне,
Забрали і більш не вертали.
І раптом я стрів ту єдину,
В якої в очах були зорі.
Неначе зустрів вперше весну
І нею тоді я захворів.
Лебідка немов пропливала,
Горіло кохання шалене.
Тоді мені доля сказала:
Ніхто не вкраде її в мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819490
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2018
автор: Віталій Назарук