Забута стежка назавжди в минуле,
Тому й нема до нього вороття,
Ми ж не забули, як нас лихо гнуло,
Але ж без нього не бува життя.
Від старту ми й до фінішу прямуєм,
Долають шлях свій місяць і зірки,
Із маминого лона і до мумій
Святі проходять шлях свій нелегкий.
І сонечко теж котиться зі сходу –
Такі закономірності буття…
Своя дорога і в мого народу:
Звільнитися він має від сміття!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2018
автор: Ганна Верес