Гортензія

А  ти  тремтіла,  ти  мене  чекала
Біля  гортензій  ніжно  голубих...
І  день  пройшов,  і  злива  з  неба  впала,
Ти  все  чекала,  як  чекають  тих,
Хто  повертається  крізь  згарища  і  війни,
Кого  хова  імла  і  далечінь...

                 А  я  ішов,  я  біг  в  твої  обійми,
                 За  мною  не  встигала  власна  тінь,
                 На  мої  плечі  падали  тумани,
                 Здвигались  гори,  падали  мости.
                 Між  нами  виростали  океани,
                 А  я  все  біг,  і  все  чекала  ти!

Моя  гортензія  невинна,  непізнана,
Мій  ніжно  голубий  духмяний  цвіт!
Я  все  лечу,  лечу,  моя  кохана,
Як  та  планета,  що  зійшла  з  орбіт!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819167
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2018
автор: Протоієрей Роман