Покинувши хмарин
повiтрянi оселi,
летять, летять з небес
пiр'їнки боязкi...
Торкаються душi
зимовi менестрелi,
наспiвують свої
мелодii тонкi.
Сплiтає снiгопад
якiсь магiчнi ноти,
пробуджує легкий,
прозоро-нiжний сплiн.
Впадаєш у забуття,
забувши: де ти, хто ти.
I застигає день,
неначе парафiн...
Злилися в бiлих снах
минуле та майбутнє.
Молочнi кольори -
на небi й на землi...
I хочеться про сум
хоча б на мить забути
й повiрити снiгам,
що сяють у iмлi.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819083
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.12.2018
автор: Денисова Елена