ПРИТЧА К Гай
І був день і була ніч.
І прийшла зірка і стала над тим місцем де було дитя.
І всі царі земні прийшли поклонитися Богові
І кожен приніс найцінніше: золото, срібло, смирну, ладан…
В вечері Святого Різдва,
В хлів де спало Боже дитя,
Мудреці зі сходу прийшли,
В кошелях дари принесли.
Лиш один стояв віддалік –
Не знайшов для Нього дарів.
В сумоті твердив лиш одне:
Боже мій, помилуй мене.
Кіріє, елєйсон!
В сумоті твердив лиш одне:
Боже мій, помилуй мене.
І насадив Господар виноградник і віддав його орендарям.
А коли послав слуг своїх і Сина, щоб отримати свою частку,
орендарі, одного із слуг прогнали, іншого побили камінням,
а Сина Господаря розіп’яли.
Всі втекли, а він тільки зблід.
І пішов за Богом услід –
Де Голгофи стелиться шлях –
Йшов за ним по гострих тернах.
Божий Хрест на плечі поклав,
Спотикнувся, впав і ридав:
"Важка ноша Хрест той нести,
Милосердний Боже, прости".
Кіріє, елєйсон!
"Важка ноша Хрест той нести,
Милосердний Боже, прости".
І засіяв Сівач ниву.
Насіння яке впало між тернів і не зійшло.
А те, котре попало на добрий грунт дало гарні сходи,
але, разом з ним зійшов і кукіль.
Тож прийдуть женці і зберуть гарне насіння в житницю,
А кукіль спалять.
Милосердний Боже прости.
Сіяв все, що мав – не зростив,
В мене срібла й смирни нема –
На плечах порожня сума.
Лиш до тебе, Боже, прийду,
До колін Твоїх припаду.
Доброта Твоя не згасне –
Боже мій, помилуй мене.
Кіріє, елєйсон!
Доброта Твоя не згасне –
Боже мій, помилуй мене.
Милосердний Боже прости.
Сіяв все, що мав – не зростив,
В мене срібла й смирни нема –
На плечах порожня сума.
Лиш до тебе, Боже, прийду,
До колін Твоїх припаду.
Доброта Твоя не згасне –
Боже мій, помилуй мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819046
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2018
автор: Старець Коснятин