Не побачу я вітру, лиш відчую його,
Віє холодом , нащо, нема щастя того,
Що надіялась мати, як у душах весна,
По дорозі провалля… Річка геть занесла.
Ні місточка, ні стежки, сиро й зимно давно,
Ні не варто шукати, знаю не повезло,
Хоч надворі краса, лебединий пух вабить,
Так хто думав, гадав, що коханий та й зрадить.
24.12.2018р
Вірш не стосується
особистості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2018
автор: Ніна Незламна