ТРОЄ ХЛОПЦІВ-МОЛОДЦІВ…

         Троє  хлопців-молодців  все  гуляли.  Їли-  пили...
Ні  про  що  більш  не  дбали.  Не  хотілось  їм  тоді  щось
робити.  Та  б  подумати  пора,  як  в  світі  жити?    
         Та  один  з  них  спохвативсь:
-  Досить  гуляти!  Буду  хати  для  людей  будувати.
І  раділи  люди  там,  і  хвалили:
-  Гарний  майстер!  Молодець.  Дай,  Бог,  сили!
         Другий  трохи    почекав...  Придивився.
Бити  байдики  і  цей  натомився.          
-  Що  робити,  -  думав  він,  -  щоб  щось  мати?  Піду  
в  поле,  буду  там  я  орати.
Як  надумав  -  так  зробив.  Діло  славне.  Колоситься  
навкруги  жито  гарне!
Хвалять  люди:
-  Молодець!  Працьовитий.  В  цього  хлопця  гарно  як  
родить  жито!
         І  сміявся  третій:
-  Ні!  Так  робити?!  Ще  й  обсіли  вас  обох  малі  діти!
Не  для  мене  це,  скажу.  Погуляю.  То  хоч  клопоту,  
як  ви,  я  не  маю.
         Ой,  як  швидко  ті  роки  пролетіли!  Залишився  він  
один.  Нема  сили.  Ні  кола,  а  ні  двора...  Жити  треба.
         То  ж  працюй!  А  не  чекай  манни  з  неба.
Не  шанують,  знай,  того,  хто  гуляє.  Допоможуть  
завжди  тим,  хто  про  щось  дбає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2018
автор: Надія Башинська