[b]Іскри Розуму[i][/i][/b]
Ми іскри Розуму у світі цьому,
час прийде, Розум Неземний,
покличе всіх своїх дітей Додому.
Птахами Всесвіту роки, десятиліття,
складаються в віки, тисячоліття,
щезають десь в Безодні Часу і Світів,
там де мільярди світових віків,
в Безмежжі Всесвіту пливуть Рікою Часу,
і не збагнути це людині-невігласу.
На тлі безмежності світів, Людське життя, ,
немає виміру в масштабі Абсолюту,
навіть не мить, мізерна іскра на спокуту,
своїх, чужих, навіть не скоєних гріхів,
миттєвий спалах, на тлі вогнища Буття,
від дня народження до забуття.
Впади як зірка, не розпавшись на шматки,
згори, залишивши свій слід на небосхилі,
щоб тебе пам’ятали крізь віки,
хоча б нащадки, і місця, що серцю милі.
Ми іскри Розуму на тлі тисячоліть,
миттєві спалахи в Житті земному,
час прийде і в якусь незнану мить,
покличе Розум Неземний,
своїх дітей до Дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818901
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2018
автор: Harry Nokkard