Сніг колючий сипле в очі,
Вітер виє, аж гуде.
Де сховались теплі ночі,
Хто тепер їх віднайде.?
Завірюха стогне, плаче,
Побивається, стражда.
Вітер з нею в парі скаче,
Хто їх тайну розгада?
Полетіти б їм у поле,
Наодинці вдвох побуть.
Скуштувать хмільної волі,
Зрозуміти в чому суть.
У обіймах затремтіти,
І про грішне все забуть
Що й до чого зрозуміти,
Віднайти до щастя путь.
Завірюха й сильний вітер
По житті у парі йдуть.
Це такий природи витвір.
Нам такого не збагнуть.
Хай буянить завірюха,
Сипле сніг несамовито.
Та ніхто її не слуха,
Бо в душі у мене … літо.
25.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818896
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2018
автор: Валентина Рубан