Накрило землю листя постаріле
А потім листя снігом земело.
Високі гори одіяла вділи,
І вже здається так завжди було.
Під білим снігом заніміли дахи,
З коминків вилітає чорний дим.
Вже заховались сизокрилі птахи
У Храм Святий під дахом золотим.
А небом вітер гонить хмарів гущу,
І наче хмари ті пливе життя.
Втікає час від нас у дику пущу,
Назад йому немає вороття.
Літам минулим вороття немає,
Отак життя жартує між людьми.
Як осінь, що в снігах отих конає,
Отак колись сконаємо і ми.
Парище.
2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818633
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський