Вони стрілись в зимову стужу,
Він писав їй незграбно вірші ...
І любив її дуже-дуже,
Та вона його, звісно, більше.
Він любив дарувати троянди,
Ніжно пестив її волосся ...
Та згубились хореї і ямби,
Десь поділося їх суголосся ...
Він її не забуде ніколи ...
Ці душі дві навік з'єднались.
Її очі - безкрайнє поле,
Що так часто у снах з'являлись.
Й де вона не блукала б у світі,
Пронесе в серці спогад нетлінний:
Пелюстки подарованих квітів
Між сторінок поезії Ліни.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2018
автор: Зоряна Кіндратишин