Дні кудись летять,а я все чекаю.
Ту,що піднесе мені дзеркало душі.
Торкнеться щічки холодної краю
--губами,які з'єднали нас уві сні.
Застиг у повітрі...Думки назовні.
Починають сміятись мільйони людей.
Навіщо та душа?Бачать лиш ззовні,
і нищать в тобі творця успішних ідей.
Лиш тендітна ручка зірочки з неба,
здатна піднести оте дзеркало тобі.
Моя душа сказала:"Уже не треба".
І мовчки горіла біля дзеркала душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818475
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2018
автор: Illarion