На галявині, на пні
Сіли зайчики сумні
Берегти свою яличку
Зовсім юну, невеличку,
Бо поганий чоловік
Укоротить її вік.
А для зайця це домівка –
Кожен кущ і ця ялинка.
В лісі їх було багато,
Та понищили на свято.
І тепер лише пеньки…
Ну а людям невтямки
І продовжують рубати,
І ялинки прикрашати.
А як стрінуть Новий рік,
ЇЇ кинуть на смітник.
Голу, сіру, без прикрас,
Де пролежить довгий час
Серед хламу і сміття
ЇЇ згублене життя.
Отому сидять на пні
Нині зайчики сумні.
02.12. 2018р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818461
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2018
автор: Надія Таршин