* * *
Я бачив зиму. Десь у сні
Падав пухнастий білий сніг,
Зима усіх причарувала.
Сніжинки падали в долоні,
Та не були чомусь холодні,
Бо ми теплом їх зігрівали.
І нас лиш двоє. Я і ти.
Над нами зоряні світи.
Та десь за хмарами сховались.
Немов зірки, сніжинки білі
Із тих небес до нас летіли,
І в ніжнім танці тут кружляли.
Та хто таке у світі носить,
Зірки, заплетені у коси,
Лиш тільки ти, моя ти ладо.
За всі багатства в тому світі
Ніхто не зможе це купити,
Що нам земля дарує радо.
Вона була, хоч навіть мить,
Хай раз в житті хоч прилетить,
Воно ж вартує, щоб так жити.
Скінчиться сон, розтане сніг,
Чи й сам повірю я весні,
Що зміг тебе так полюбити.
09.01.2005р.(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2018
автор: Михайло Чир