Все є хвиля і частка водночас:
Наші рухи, думки, промінь світла...
Наше тіло є точним, як компас,
І безцінним, як свіже повітря.
Наші кроки ведуть у майбутнє,
Наша пам'ять вивчає минуле.
Десь між ними ми вічно присутні,
Як між смертю і пострілом - куля.
Ми в галактиці бачимо атом,
А в клітині - космічні простори.
Від життя ми б хотіли багато,
Але знов заважають затори...
Ми чекаємо сенсу і правил,
Тільки нас не влаштовують секти -
Нам би волі та чорної кави,
І стежки щоб - завширшки з проспекти.
От тоді ми веселі до жаху
І здорові до болю у спині...
Тільки все надто схоже в ознаках -
І цього вже ніщо не відмінить:
Все єдине в величності суті,
Хоч різниться у формах безмежно!
Ми ж - водночас привітні та люті -
Лиш вивчаємо світ обережно...
(17.12.2018)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817907
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2018
автор: Мантіхора