Що то за пташка, зирить у віконце,
Маленькі крильця, інеєм покрились,
Вона зі мною зустрічає сонце,
Кущі шипшини, під снігом схилились.
Та тож синичка, прихисток шукає,
Голівка сива, а лід неначе сіль,
Мороз за двадцять, холод підступає,
Чека підтримки… В зіницях страх і біль.
Творіння боже, тебе я захищу,
Сала підвішу, шматок на кватирці,
Чекай хвилинку, ще сіна підмощу,
Вже посміхаюсь, красуні синичці.
На підвіконні… розлігся промінець,
Ясний, стрімкий, пробився поміж хмари,
Ніжний, тепленький, сонця посланець,
Він приніс радість, порозсипав чари.
Яке то щастя, це є земна краса,
Тож збережімо, всі її завзято,
Весну зустріти, надія не згаса,
Хай поряд з нами, тішаться крилаті.
03.12.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2018
автор: Ніна Незламна